У міському виставковому залі о 15.00 відбудеться відкриття виставки народної ляльки. Традиції та відродження

Народна лялька. Традиції та відродження

Метою виставки є показ спонтанного виявлення предкових образів у хатній ляльковій автентиці різних регіонів України – Середньої Наддніпрянщини, Поділля, Волині, Слобожанщини... Будуть наочно продемонстровані прояви пластичної інтуіції у варіативних аспектах внутрішньої будови ляльок.

У коло завдань також входить простеження еволюції іконографічних, декоративних і статуарних особливостей народної ляльки на шляху її розвитку: від хатнього образу предка-заступника - до національного символу.

Ця виставка спрямована на виявлення в образі ляльки національних смаків і уподобань всупереч поширених нині вульгаризаторських тенденцій комерційно-сувенірної іграшки.

Автори проекту: Олександр Найден, Людмила Орлова, Володимир Рак.

Виставка покликана:

1. Показати красу і органічність звичайної, традиційної народної ляльки, часом поспіхом скрученої, часом робленої більш ретельно – бабусею для онуки.

2. Довести наявність місцевих і регіональних особливостей народних ляльок щодо їх зовнішньо-декоративної образності. З цією метою демонструються аутентичні ляльки Середньої Наддніпрянщини, Поділля, Слобожанщини, Полісся, Карпат.

3. Довести вирішальне значення внутрішньої будови ляльок, в основі якої лежить пластична інтуїція щодо дивергентного або спонтанного способу пізнання світу.

4. Показати наслідки (позитивні та негативні) поширення по всій території України образу ляльки-княгині (ще називають «мотанкою») як образу еклектичного, який, однак, містить в собі ідею материнства та є нині своєрідним символом України.

5. Ознайомити зацікавлених глядачів з авторською лялькою, зробленою відомими майстрами в рамках традицій, але із виявленням індивідуальних творчих рис.

Нині у світі набула особливої актуальності проблема антропоморфізму, коли технічні засоби дозволять будь-які речі, будь-якому предмету отримати людські якості, риси, ознаки. Фактор споживання медіо-технічної культури (культури симулякрів) поступово витісняє споживання реально-предметної культури. Іллюзорність світу все більше контрастує з його реальністю, що, зрештою, є загрозливим попередженням людству щодо процесу його подальшого існування.

Лялька, у витоках якої перебуває пластика з каменю, кістки, дерева, глини, найдавніший антропоморфний образ, створюваний протягом кількох десятків тисячоліть, зокрема і на території України.

Мабуть ніколи не дізнаємось про справжні причини створення ляльок. Проте можна стверджувати, що їх створення є результатом перших проявів рефлексії – погляду людини на себе зі сторони. Найдавніші ідеї родючості, материнства, родового і родинного оберегу живуть у сучасній народній ляльці. Додались тільки місцеві та регіональні ознаки і риси сувенірності, коли виділені зовнішні загальнонаціональні стереотипи. Авторська сувенірна лялька лише в окремих випадках може досягти рівня справжнього твору мистецтва. Натомість нерідко обрастає надуманими, спекулятивного характеру властивостями.

Селянські аутентичні ляльки, зроблені у той час, коли ляльки по селах ще робилися (до початку 1970-х років) є взірцем внутрішньої краси, образної вирогідності, водночас і буттєво-образної символіки, пов’язаної з українським традиційним поглядом на жінку, на материнство і продовження роду. Красу цієї ляльки відчути і розпізнати досить не просто. Тут потрібні культурна ерудиція і природний смак.