|
волог.: тиск: вітер: волог.: тиск: вітер: волог.: тиск: вітер: 
|
Сторінка батьківШановні батьки! Велике прохання заповнити анкету щодо оновленого меню.
Чотири заповіді мудрого вихователя. Дитину потрібно не просто любити (цього мало!). Її потрібно поважати і бачити в ній особистість! Не забувайте також про те, що виховання - процес «довготривалий», а значить, і миттєвих результатів чекати не доводиться. Якщо малюк з якихось причин не виправдовує ваших очікувань, не гарячкуйте. Спокійно подумайте про те, що ви можете зробити для того, щоб ситуація з часом змінилася. 1. Не намагайтеся зробити з дитини самого себе. Так не буває, щоб людина однаково добре все знала і уміла. Навіть найдоросліші й мудріші на це не здібні. Ніколи не говоріть фраз, наприклад: «Ось Маша в чотири роки вже читає, а ти?!» або «Я у твої роки на турніку 20 разів віджимався, а ти матрац - тюфяком». Зате ваш Вася склеює паперові кораблики, «перший» у математиці і так далі. Думаю, знайдеться хоч одна справа з якою він справляється краще за інших. Так похваліть його за те, що він знає і вміє, і ніколи не лайте за те, що уміють інші! 2. Ніколи не порівнюйте вголос дитяти з іншими дітьми. Сприймайте розповідь про успіхи чужих дітей як просто інформацію. Адже вас самих повідомлення про те, що президент Уганди (ваш ровесник, між іншим) нагороджений черговим орденом, не переповнює соромом і образою? Якщо розмова про те, що «Мишко з другого під'їзду класно грає на скрипці», відбувається в присутності вашого дитяти, а вам у відповідь нахвалятися нічим - краще все що-небудь скажіть. Наприклад: «А мій Петько плюватися далі всіх вміє». І хай всі дивляться на вас круглими очима. Важливо, щоб Петько знав: ви любите його таким, який він є! 3. Перестаньте шантажувати. Назавжди виключіть зі свого словника такі фрази: «От я старалася, а ти...», «Я тут лежу, хворію, а ти...», «Я тебе ростила, а ти...» і тому подібне. Це, громадяни-батьки на мові кримінального кодексу називається «шантаж». Найнечесніша зі всіх спроб засудити. І найнеефективніша. Знаєте, що відповідають на подібні фрази 99 відсотків дітей? «А я тебе народжувати мене не просив!» 4. Уникайте свідків. Якщо дійсно виникає ситуація, що вводить вас у фарбу (малюк нагрубив старому, влаштував істерику в магазині), потрібно твердо і рішуче відвести його з місця події. Відчуття власної гідності властиве не лише дорослим - тому дуже важливе, щоб розмова відбулася без свідків. Після цього спокійно поясніть, чому так робити не можна - це необхідно. Ось тут до речі, призвати малюка до сорому цілком доречно. Адже на певному етапі життя ця емоція грає важливу і корисну роль гальма, який не дозволяє здійснювати погані вчинки. Головне - не забувати, що у всього має бути своя міра.
Роль сім'ї у формуванні особистості дитини в дошкільному віці Здавна триває дискусія, що є важливішим у становленні особистості:сім’я чи суспільне виховання (дитячий садок,школа, інші освітні установи). Так видатний педагог Я. А. Коменський схилявся на користь сім’ї і називав материнською школою ту послідовність і суму знань, яких набуває дитина з рук і вуст матері, уроки матері без перерви в розкладі і без вихідних і канікул. Погоджувався з ним Г. Песталоцці: «Сім’я є істиним органом виховання”. Відомий психолог О.М.Леонтьєв виділив обсяг близьких дитині людей, до виховних впливів яких вона чутлива. Виявляється. Що дитина в перші роки не сприймає зауважень,умовлянь, порад «чужої тьоті» (вихователя, сусідки, перехожої…), для неї саме авторитетне – «Так мама сказала», «Так звелів тато».Немає таких якостей особистості, у формуванні яких не брала б участь сім’я. Дитина бачить приклад,поведінку батьків, їх взаємовідносини, елементи трудового співробітництва,будує свою поведінку на основі наслідування відповідно до своєї статі. Батьки – головні природні вихователі дитини.Основний чинник у формуванні особистості – це виховний клімат сім’ї. Рідна домівка – не тільки місце притулку, дах над головою, а й родинне вогнище, місце захисту від життєвих негараздів. Батьки є першим суспільним середовищем дитини,а родина – провідним інститутом соціалізації. Батьки першими розкривають маленькій людині предметний світ і надають йому емоційного забарвлення. Через життя в сім’ї формується ставлення до людей, речей, самого себе, виробляються ідеали та цінності. Любов дитини до батьків забезпечує безпеку, виступає гарантом емоційного благополуччя. Дитині мало просто того, щоб її любили. Вона потребує підтримки на всіх періодах дитинства. Глибокий, постійний контакт з дитиною –необхідна умова виховання у будь-якому віці. Вираз «діти – дзеркало сім’ї” дуже точно передає зміст орієнтації дитини на сукупність духовних і моральних цінностей,які культивує її сім’я. В кожній родині свої уявлення про добро і зло, свої пріоритети і моральні цінності: в одній на високий щабель поставлені доброта,милосердя, гуманність, в інших – навпаки, панує культ жорстокості. У сім’ї формується характер дитини, її особистісні риси, в т.ч. закладаються основи національної свідомості, і відбувається становлення особистості загалом.Ще В. О. Сухомлинський відзначав, що «… сім’я – це повноводна річка, водами якої живиться держава». У сім’ї шліфуються найтонші грані людини -громадянина, людини – трудівника, людини – культурної особистості.Макаренко, звертаючись до батьків, наголошував: «Ваша власна поведінка –найголовніша річ. Не думайте, що ви виховуєте дитину лише тоді, коли з нею розмовляєте, повчаєте або караєте. Ви виховуєте її у кожний момент вашого життя». Проте, сучасна українська сім’я зациклена на економічній площині життя. Дух комерціалізації витісняє з нашого життя усталенні цінності. Батьки живутьсуєтно,поспіхом, вонипереобтяженібуденними справами. Затьмарені економічними проблемами вони зовсім забули про дітей. Хвилинку, дорослі зупиніться, не пропускайте години батьківського щастя, подивіться в очі своєї дитини – там ви побачите свою старість. Чим більше часу ви будете приділяти дитині, тим більше любові отримаєте будучи на пенсії .
Розумна батьківська любов 1. Розумна батьківська любов повинна базуватися на взаємній довірі. Ні син, ні доня з ранньогодитинства не повинні таїти від батьків найменші порухи своєї душі, щоб саме до батьків бігли діти зі своїми радощами, горем, невдачами, із визнанням своєї провини, за порадою, співчуттям, втіхою. 2. Не намагайтесь і не прагніть задовольнити всі, навіть найменші забаганки і бажання дитини, бути у неї на "побігеньках". Це здебільшого викликає таку хворобу, як "нарцисизм", самозакоханість, егоїзм що у перспективі може негативно позначитися на стосунках з рідними людьми. 3. Не відштовхуйте дитину надмірною суворістю, не викликайте страху від спілкування з вами, це може стати однією з причин скрутності, відчуження і створити у майбутньому прірву між батьками і дітьми. 4. Ніколи не виявляйте байдужості до справ дитини.
|
